Панорамний вид з гори Кукул
Панорама – не найулюбленіший мій вид пейзажу, хоча, здавалось би – тішся: ширше вже нікуди, можеш помістити більше деталей в кадр, і кількість мегапікселів на виході зашкалює 🙂 Але якось не прижилося. Недарма кажуть, що художник додає в кадр об’єкти, а фотограф – навпаки, викидає.
Чим довше фотографую, тим більше ціную якісні кадри, зроблені на ширококутник. З телеоб’єктивами – набагато простіше. Там ти береш гарний об’єкт або стан природи і виокремлюєш його з навколишнього світу. Гарне дерево? Цікава гра світла на сусідньому пагорбі? Скеля з туману? Дуже просто вихопити це і не розпорошувати увагу глядача на зайві деталі.
З ширококутниками – складніше. Береш широко, і в кадр поруч з ефектним відчуттям простору починають влазити непотрібні деталі – дерева, каменюки, сліди, зайвий порожній простір врешті решт. Тому з ними кадрувати доводиться набагато пильніше.
Ну а панорами – то для мене наразі скорше забавка. Іноді, буває, знімаю в своє задоволення. Але переважно одиночні кадри потім вдома залишаються, як кажуть американці, “кіперами”, а панорами навіть не завжди заслуговують на склейку.
© Sasha Bystrikov
