Чому я не люблю квадрат

Через недбалість працівників картина “Чорний квадрат” Малевича провисіла на виставці догори ногами півроку.

© Анекдот

Сьогодні кілька слів про те, чому в мене серед фотографій так мало квадратів. Не перемикайте 🙂

0201kvadrat

Читати далі

Куди “покласти” горизонт?

Ходили на фотополювання. Завалили десять горизонтів.

© Народна творчість

Мабуть, немає більш поширеного жарту серед фотографів, ніж про “завалені” горизонти в тій чи іншій формі. І якщо нахилена лінія горизонта викликає в глядача очевидний дискомфорт, і шляхи усунення цього недоліка очевидні, то саме позиціювання горизонта в кадрі викликає багато запитань.

Література нерідко буває категорична – горизонт:

  • не можна класти по центрі кадра
  • потрібно розмістити на лінії, яка ділить кадр у співвідношенні 1:2, тобто на три різні частини.

Давайте спробуєм розібратися, що стоїть за цими рекомендаціями і чи завжди варто їх категорично дотримуватися.

Читати далі

Як усе починалося

Людина-літуча миша.. Людина-кішка.. Людина-сусід.. Людина-фотограф?

Іноді варто подивитися на себе з несерйозного боку 😉

В дитинстві вікна моєї кімнати у квартирі на дев’ятому поверсі виходили на західну сторону. Дуже часто маленький хлопчик Саша сидів на балконі і вдивлявся у химерні форми хмар, підсвічені яскравими барвами заходу сонця. Кожного разу ці хмари були інші; кожного разу інші були й барви. І Саша мріяв про такий собі магічний фотоапарат, який міг би фіксувати це все у безмежних кількостях – кожен вечір, кожну іншу хмаринку. Цифрової фотографії тоді ще не було, а з плівковою якось не склалося, тому залишалося лише мріяти. Але склалося так, що через півтора десятка років цей же Саша перестав уявляти своє життя без фотоапарата. Справжнього і матеріального.

Починалося все, як і у багатьох, з фотографій у подорожах-відпустках. Документальні фотографії у стилі “я і отакенна скеля!”, на позичену плівкову мильничку, які на диво набридли вже до середини поїздки по банальній причині: я ж собою таку красу затуляю. Тому частину плівки я “перевів” на ще невмілі зйомки природи, яких “нормальні” мої знайомі не зрозуміли  і задавали питання – “ну а де ж на цій фотографії ти?” 🙂

Перші кроки у фотографії – з мильничкою

Потім робота дозволила мені купити свій перший фотоапарат. Це був цифровий ультразум Canon S2 IS, непоганий на свій час збалансований пристрій, який дозволив мені більше експериментувати і визначитись з уподобаннями у фотографії.

А уподобання мої дуже швидко зсунулися в сторону пейзажів. Ні, портрети мене теж цікавили, як цікавлять і зараз, і час від часу я в своє задоволення кличу когось “на пофотографуватись”. Пробував я сили й у макро – підглядаючи дивовижні мікросвіти. Але насамперед при згадці про мене люди думають про пейзажі, а мене це несказанно радує 🙂

Перші кроки з дзеркальним фотоапаратом

Фотоапарат став моїм постійним супутником у всіх поїздках, а спроби поїздки без камери не радували (точніше, вистачило однієї спроби :). З часом, коли я усвідомив, що фотозахоплення це вже таки всерйоз і надовго, я перескочив на дзеркальний Canon 5D, який дав сильний поштовх у якості і мотивації. Я читав серйознішу літературу, слідкував за цікавими мені авторами, але багато в чому все-рівно вчився на своїх набитих шишках методом спроб і помилок.

На сьогодні в мене вже накопичилося багато знань, думок і підходів, якими хотілося би поділитися з іншими. Думаю, що багато кому було б цікаво про це дізнатися. Тому нарешті почав реалізовувати давню ідею – серію статей про моє бачення фотографії, відгуки по обладнанню, яке використовую або яким цікавлюся, про те, як я готуюся до зйомки, з яким настроєм йду, на що орієнтуюся, як приймаю ті чи інші рішення тощо тощо. Крім того, ймовірно зачіпатиму й споріднені теми – те, що стосується подорожей і туризму, наприклад.

© Sasha Bystrikov 2014