Коники біля Сивулі – один з яскравих спогадів 2016го.
Вже майже 2017й, то ж можна видихнути і порефлексувати, позгадувати той рік, що минув. А він хоч і не мав так багато подорожей, як планувалося, але загалом по враженнях і насиченості моментів є що згадати. Спочатку думав зробити підбірку фото, які мені самому запам’яталися і є улюбленими, але врешті зупинився на підбірці не тільки фото як фото, але і фото як каталізаторів спогадів та емоцій. Тому серед цього десятка фото є декілька, які ще навіть не викладав раніше.
Народження сонця зі скелі на Вухатому камені.
Ще світанок з Вухатого
І ще світанок з Вухатого – одне з улюблених карпатських місць. Скелі, тумани і відчуття простору – в таких місцях хочеться відростити крила і летіти
Зима поруч з Кукулом – спокійне і затишне місце, майже вечір.
Кукул – цей похід був першим і чи не найбільш видовищним
Кукул
Шафрани на Костичах. Хто зі мною давно знайомий, той знає, що з шафранами у мене особливі відносини)
Ночівля біля Сивулі. Посиденьки з Філінами (нарешті 🙂 ), вечеря з свіжозібраних грибів, передзвін дзвіночків коників, музика, відеоблоги, купа спогадів!
Урвище Пекло. Дві пари зелених очей, які на мене дивилися там з лісу – теж незабутнє враження 🙂
З прийдешнім вас!
© Sasha Bystrikov
