Про Марка Адамуса і кришечки для об’єктива

img_5439

Що, здавалось би, спільного в авторитетного сучасного пейзажиста, який надихнув ціле покоління фотографів, і кришечки для об’єктива? І чи може кришечка навчити чогось не гірше за хорошого фотомайстра?..

Одного разу читав інтерв’ю знаного автора, який розповідав про свій спільний фотодосвід з Марком Адамусом. Зводилося це приблизно до такої історії – група дійшла до якоїсь точки, де всі вже стікли сьомим потом, і ніби всіх вже та точка влаштовувала. Але Марк дав всім п’ять хвилин на перекус і попросив групу пройти ще майже стільки ж 🙂 Марк не робить нічого просто – в хорошому сенсі. Він йде далі, незважаючи на екстремальні умови, і заходить далі, ніж інші фотографи. Тому йому “дістається” найкраще світло і цікаві композиції. Звичайно, смаки у всіх різні, і багато кому роботи Марка здадуться за певнею допустимою межею обробки, наприклад, або “занадто технічними” (і я не вийняток, хоча колись фанатів від його фото). Але є речі, які важко відняти – вдало спіймане світло і несподівані локації.

img_5397

Тепла колиба зранку не дуже надихає вилазити на мороз і бігти на світанок. Але ми не шукаєм легких шляхів! 😉

Почитав я цю історію, і зрозумів для себе, що теж не проти зайти десь далі. Не обов’язково на 10км, а хоча би і сто метрів 🙂 Бо часто тих сто метрів вистачає, щоб побачити всім знайоме місце в зовсім іншому ракурсі. Отак от взяв собі це за ідею якось на ранковій зйомці дерся з полонинки вгору швиденько, на непридивлену локацію, тож обирав місце суто по інтуіції. І якраз думав про оце інтерв’ю. І якось виходило, що не був певен, чи встигну до світанку – ніби вже і на горі, а навколо ліс. Тож я, недовго думаючи, звернув на горбочок у лісі, снігом ще й догори дометений, звідки відкривався чудооовий краєвид.

img_5451

У вас може бути зовсім інакше враження від перегляду цієї фотографії. Але в мене основний спогад – “хух, встиг”!

І подумав, ось я, молодець – встиг і знайшов! Ось місце, де буде стояти сьогодні вранці мій штатив! Але в цей же момент моя люба кришечка від об’єктива вирішила за мене і тишком-нишком звалилася з горбочка, і далі, як колобок, покотилася десь нижче. Так повільно і впевнено покотилася. Навіть поважно. Я готовий був поклястися, що вона при цьому наспівувала “Я від баби втік.. Я від діда втік..” Зупинилася десь нижче, метрів за 5 по схилу. Тож мусив злізти з горбочка та йти доганяти – бо ж шкода кришечки. Спустився я по слідах до неї, озирнувся – а таки тут ліпше. А як і не сильно ліпше, то вже точно різноманітніше.

img_5426

Майже світанок

Збігав назад за штативом і відзнявся вже з нового місця, імені кришечки. Ось так от ніби і керувався думкою – пройти далі, а треба було пройти далі і ще кілька кроків. Чого мене кришечка і навчила 🙂 Тож заходьте далі, шукайте можливості, але і себе бережіть, а тим більше взимку 🙂

img_5463

Зазвичай світанок з-за дерев це для мене показник, що це місце краще оминути. Але бувають і приємні винятки.

img_5509

img_5499

Полонина Кукул – спонсор прекрасних краєвидів

Заради справедливості, варто додати, що писав я цей пост майже рік тому. І зараз, коли фото відлежалися, фото, зроблена з першої позиції, подобається мені найбільше. Тож все-таки, шукайте щось нове не лише в місці, заходячи якнайдалі, але і шукайте настрій фотографії в першу чергу в собі. Читайте цікавих авторів, але не підпадайте під вплив: ви – це ви, і ваші фото будуть унікальними і справжніми лише тоді, коли вони будуть нести саме ваше відчуття естетики і гармонії.

© Sasha Bystrikov

Advertisements

4 comments

  1. красива така зима, і от ти і Марк правий, дуже часто вартує просто переступити за лінь і саме тоді знаходиш те що шукав. Завжди вражали такі цілеспрямовані люди, бо мені це здається інколи з копняка))) Передостання фотографія сподобалась найдуще

    1. я зі всіх, з ким я їздив, здається найбільш підірваний в плані ранкових зйомок, так що мені доводиться копняка собі давати самому)))

      1. бідолашний)))
        в мене з тим справляється Мирось, він хоч зара майже не фотографує, але пропускати схід собі не дозволяє, у тій справі найголовніше вилізти з спальника, а далі якось попускає))

        1. в кожного свій поріг 🙂 мені з намета вилізти. зі спальника якось простіше – можна куртку ще в ньому натягнути і вже далі тепло)) лайфхак)))

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s