Осінні Вухатий камінь та Смотрич

Думка поїхати на Смотрич і Вухатий камінь пофотографувати жила в моїй голові давно. Але місця трохи далекі, добиратися не є зручно, і все відкладалося. Цього разу нарешті вирішили надолужити, і ми з напарником весело прямували в село Дземброня, звідки й починався маршрут.

Дорогою погода тішила не особливо. Золота осінь ставала все менш золотою по мірі наближення до старту маршрута, і якщо біля Івано-Франківська нас проводжали цілі алеї золотистих тополь на узбіччі, то в Дземброні нас зустрічали поодинокі жовті плямки на горах. На горах висів туман, і час від часу я не витримував і вистрибував з машини “на дві хвилини” познімати.

Дорога до Дземброні залишає бажати кращого. Себто те, що там є замість дороги. Хоча назад їхалося доволі швидко. Воно завжди так, вже в одну сторону проїхав, знаєш, що ям, в які машина може по коліно провалитися, немає, то й вже їдеш певніше. Місцями їхали по великих непрозорих калабанях, якось воно було так собі по відчуттях. Щоправда, все це компенсувалося краєвидами з вікна.

Врешті ми запаркували авто і потихеньку пішли собі догори. Яскраві промені з-поміж хмар вказували нам дорогу.

Місцями дерева були доволі такі нічого, але загалом золота осінь тут відбулася на тиждень-другий раніше.

Іноді виглядало так, що ось-ось почне розвиднюватися.

Обернувся; нарешті Дземброня зникла за горбочком. Останній раз я тут був років п’ять тому.

Палітра кольорів все ще надихає!

Дерево гарної форми неподалік полонини Смотрич. З деяких ракурсів рівне, наче його хтось стриг. Але якось вписати його в пейзаж “на всі сто” так і не вдалося.

Врешті йдемо лісом. Цей ліс завжди “по дорозі”, а не в якості мети зйомки, а я все ще сподівався встигнути на захід сонця. Тож тут використовував для фото хіба що короткі привали. Хоча ліс цей вартий того, щоб їхати знімати його, сам по собі.

Під стежкою під однією каменюкою чути було, як біжить некислий такий потічок. Видно його не було зовсім.

Врешті, дійшли до дзембронських водоспадів. Тут я трохи відірвався, бо захід сонця обіцяв бути ніякий.

Щоправда, крім кількості води, водоспади в даний момент нічим особливим уяву не збуджували.

Але, на всяк випадок зняв ось такий, “рогатий”. “До Хеловіна буде”, подумав.

Зйомки на заході сонця згрубша звелися до ось такого, як вище. Я трішки побігав навколо, подивився, що і як на ранок. Але стемніло швидко, тож багато надивитися не встиг, лише згрубша прикинув. Далі небо затягло хмарами, і я навіть повірив, що встигну до ранку виспатися 🙂 А так би нічкою знімав…

Вночі було доволі зимно. По відчуттях, в околі мінус п’яти. Зі спальника ледь-ледь виліз, і… “ух… ах!..” Небо чисте, навколо краса, процес пішов!

Ось тут ми ночували. Краєвиди дійсно нереальні були прямо від намету, а скелі та жереп захищали нас від вітру.

Небо було настільки гарне, що хотілося знімати його саме. Як у дитинстві. Ще й молодий місяць рисочкою..

Далі я періодично бігав трохи вниз, трохи в гору, по власних приоритетах точок зйомки. “Хочу ще такий кадр, ще такий, ще такий, але той ще мусить бути…”

Мабуть, так колись виглядали динозаври на світанку..

Ця фото мала стати основною для цього ранку. Принаймні без неї я б не пішов 🙂

Після неї “відлягло”, і знімав вже спокійніше і не поспішаючи.

Село в долинці наче омивалося морем туманів.

Берізки тікають на гору. Здалеку трішки нагадувало отару овець.

ОК, ч/б зараз в моді 😉 Насправді тут я шкодував, що не маю якогось об’єктива міліметрів на 600. Довелося вирізати частину кадру, щоб збільшити.

Місцями ще була золота осінь, яка ефектно розчинялася в тумані.

Врешті ми вирушили до Смотрича. Там мав бути довгоочікуваний теплий ранковий чай з краєвидами 🙂

Дорогою трапилися озерця-калюжі з видом на ПІЧ.

Зрозуміло, що я поліз до них фотографувати, і з’ясував, що вони вже вкриті кригою. Місцями підтопилося, а місцями були ось такі візерунки..

Врешті, останні кадри, п’єм чай на Смотричі, і вниз. В нас була ще думка відвідати деякі цікаві місцини по дорозі додому, тому ми надовго на спускові не затримувалися. Але спуск виявився тривалішим, ніж ми розраховували, тому на цьому фото враження цього дня і завершуються..

© Sasha Bystrikov

Advertisements

8 comments

  1. Дуже кльові і атмосферні фото) Таке враження ніби сама це пережила. Ех, дуже хочеться в гори з ночівлею. Мабуть, варто врешті відважитись на зимовий похід)

    1. Я ще щось не чуюся на зимовий з ночівлею впевнено 🙂 Спальник треба, килимок.. багато чого. Але хотілося б дуже

  2. Дуже красиві фото. Надзвичайно живі і дуже надихають. Не поділитесь моделлю фотоапарата та обєктива?

    1. дякую
      фотоапарат Canon 5D II
      Об’єктиви тут були, якщо пам’ять не зраджує, Canon 24-70/2.8L (перша версія), 15/2.8 (фішай) і простенький EF 75-300 4-5.6 USM III

      Але тут 90% фото зробив стан природи, не модель апарата 🙂

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s