Влазимо в діапазон

Після “філософії” про обробку хотілося би все-таки задовільнити апетит багатьох читачів і розповісти щось більш наближене до практики. Сьогодні розповім, як я “втискаю” в фотографію перепад яскравостей, коли він завеликий для одного кадра.

Перш за все, в багатьох випадках якісна камера дає можливість нескладним підтягуванням тіней-пересвітів (градієнтами в RAW-конвертері, наприклад) отримати цілком достойний результат. Звичайно, якщо кадр таким чином влазиться в діапазон камери – а тут нам сииильно допомагає зйомка в RAW – проблеми немає.

Градієнтний фільтр з корекцією експозиції в RAW-конвертері, трішки контрасту – і файл вже придатний для споживання. Загалом, тіні зазвичай тягнути буває легше, ніж пересвітлені ділянки, тому цей приклад дещо екстремальний.

В багатьох же випадках в нас сюжет в діапазон яскравостей, який здатна захопити в одному кадрі камера, не влізає. Тоді з’являються суцільно-білі пересвітлені області (як правило в небі). Або ж, якщо зменшити витримку, темні (чорні) області в тінях. З цією проблемою стикаються так чи інакше всі пейзажні фотографи – спокуса зняти гарний захід або схід сонця, маючи саме сонце у кадрі, надто велика. І тут в кожного фотографа є свої способи, як з цим боротись.

В погоні за правильною експозицією квітів на передньому плані ми отримали абсолютну відсутність деталей у небі - суцільна біла область. Тут не врятують жодні маніпуляції з RAW-кадром.

В погоні за правильною експозицією квітів на передньому плані ми отримали абсолютну відсутність деталей у небі – суцільна біла область. Тут не врятують жодні маніпуляції з RAW-кадром.

Для мене найбільш звичним способом вже давно стала зйомка кількох кадрів з різними експозиціями (за рахунок зміни витримки) зі штатива. По-простому, я знімаю три кадри – нормальний, темніший і світліший. Як правило, я знімаю в режимі AEB (Auto Exposure Bracketing), який є на більшості камер – це дозволяє не заморочуватися зайвий раз зміною витримки вручну, ризикуючи зсунути штатив і/або втратити дорогоцінні секунди. Темніший і світліший кадри я зазвичай налаштовую на різницю від основного в два стопи (-2 … 0 … +2). Для моєї камери я абсолютно безболісно (непомітно ані для веб, ані для друку) можу змінювати експозицію в рав-конвертері на 1 стоп в 99% відсотках випадків, тобто реально тут я перекриваю величезний діапазон, і разі потреби можу отримати і файли +1, -1. Дуже рідко при певних видах освітлення буває, що тягнеться не дуже добре. Як правило, це помітно вже на етапі зйомки шостим відчуттям, тоді я для впевненості дознімаю дублі з іншими експозиціями.

Три кадри зі штатива – нормальний, темніший і світліший (зліва направо).

Тепер, коли ми маємо кадри вдома на комп’ютері, перейдемо до обробки. Етап рав-конвертації пропустимо (для простоти припустимо, що конвертували все “по нулях” – за замовченням; іноді – ми підтягуємо занадто світлі або темні кадри). Відкриваємо у фотошоп усі три фотографії. Звичайним Ctrl+A Ctrl+C в одному кадрі і Ctrl+V у іншому отримаємо файл з двома слоями/шарами/layers. Те саме повторюємо з третьою фотографією – наша мета отримати три різні експозиції в шарах. Зазвичай я впорядковую їх від найсвітлішого (знизу) до найтемнішого (зверху – так мені видається логічніше, бо зверху розташоване небо).

Далі для верхнього кадра створюємо маску і звичайним чорно-білим градієнтом по ній малюємо з низу догори (якщо горизонт у нас вже рівний, корисно буває при цьому утримувати Shift).
Проводимо декілька разів,по різному розміщаючи градієнт на масці (короткі проведення всередині створюють коротку і порівняно жорстку границю, довгі – по всьому кадрі – м’яку і плавну). Таким чином отримуємо приблизно дві третини фотографії вже “доброю”. Повторивши те саме для середнього кадра, отримаємо прийнятний результат:

Доволі прості маніпуляції одразу дають непоганий результат.

Доволі прості маніпуляції одразу дають непоганий результат. Підказка для початківців: у правому нижньому кутку – кнопка, якою власне створюється маска.

Цей спосіб обробки не є чимось новим, і ним користуються багато фотографів (варто лише зазначити, що саме таким способом, як виявилось, користується один з найцікавіших наших фотографів Євген Тімашов – демонстрував це нам на фотосемінарі; його блог – http://www.fotografia.com.ua – дуже!! рекомендую до уваги). До явних переваг цього способу відносяться –

  • Простота у виконанні – обробка фото за такою схемою зазвичай забирає лічені хвилини часу
  • Прогнозованість і контрольованість результатів
  • Природність результатів – оскільки ми захоплюємо великі області фото, і самі області обираємо вручну, то зазвичай на фото правильно відображаються “проблемні” області (про це пізніше)
  • Відсутність необхідності у додаткових аксесуарах (типу нейтрально-сірих градієнтних фільтрів).

Зупинимся і на очевидних недоліках:

  • Горизонт не завжди дуже прямолінійний (гори, дерева), і іноді бувають нюанси з затемненням областей, які знаходяться не в тому кадрі. Тут доведеться створювати складніші маски, наприклад, на базі інформації у каналах, або (в простих випадках) підмальовувати вручну. В дійсності, це буває проблемою далеко не так часто, як може здатися. До того ж, нерідко груба маска + градієнтна в іншому слої дають доволі непоганий результат.
  • Необхідність мати штатив (не проблема для справжнього пейзажного фотографа! :))
  • Складність у використанні у вітряну погоду. Якщо, наприклад, на передньому плані є висока трава, то об’єднуючи декілька кадрів з високою ймовірністю можна отримати щось приблизно таке – стебло росте знизу, потім плавно зникає, а потім продовжує рости на два десятки пікселів правіше. Або ж просто “двоїть”. Виглядає дуже неприродньо, значно гірше, ніж розмащена довгою витримкою при зйомці з (“апаратним”) нейтрально-сірим градієнтником, наприклад.
Трава "двоїть" через зйомку під час вітряної погоди.

Трава “двоїть” через зйомку під час вітряної погоди.

Коротко зупинимось ще на кількох варіантах, які я так чи інакше пробував у своїй практиці.

Найбільш серйозний конкурент цього способу – нейтрально сірі градієнтні фільтри. Це такі пластинки, в яких частину кадра (небо) плавно затемнено, а решта – прозора. Штука зручна, показує результат одразу, що просто неоціненно! Має меншу схильність до проблем у вітряну погоду. Дозволяє економити час на обробці. Є й недоліки. По-перше, їх треба мати не один, і не два – градієнти у фотошопі дозволяють налаштовувати переходи швидко і тонко. По-друге, помилка при встановленні (позиції) псує кадр безповоротно, а на маленькому екрані камери це не завжди помітно. По-третє, для непрямих горизонтів все-рівно доведеться бавитися в фотошопі. І, наостанок, вони дряпаються. Тобто банальне носіяння в чохлику все-рівно їх зношує, варто туди потрапити незначній кількості пилу, а найменші подряпини потім чудернацько блікують на сонці.

Незначні потертості на градієнтному фільтрі дали кашу з бліків якраз в центрі сюжета - на ялинках і навколо сонця.

Незначні потертості на градієнтному фільтрі в контровому світлі дали кашу з бліків якраз в центрі сюжета – на ялинках і навколо сонця.

Наступний варіант – це класичне HDR зображення. Метод, добрий для технічних зйомок (можливо), інтер’єрів (ймовірно), проте, на мою думку, абсолютно не вартий уваги для пейзажів. Результат погано передбачуваний, переважно – неприродній, і вимагає ще довгого “допилювання”.

Ще один популярний варіант – luminosity masks. Метод дуже потужний, на заході доволі популярний серед професійних-фотографів. Багато хто має свої підходи на його базі. Переваги – працює з будь-якими горизонтами і об’єктами, доволі непоганий контроль над результатом. Недоліки – не надшвидкий, вимагає тривалої практики для освоєння, і тут ми ще раз повертаємося до проблемних областей: метод напівавтоматичний, тому нерідко вважає за необхідне “підсвітити” певні ділянки в контровому світлі (які природньо сприймаються як практично чорні) суто на основі інформації про яскравість. Більше про цей метод можна почитати тут – http://iso.500px.com/luminosity-masks-in-digital-blending/ (популярна останнім часом стаття англійською). Загалом цей метод вартий уваги, проте вимагає особливих зусиль з його опанування та більшої уважності при обробці.

В даному прикладі гори в контровому світлі природньо виглядали б чорними - як силует. Проте метод дав дещо відмінний результат, і колір і світло на горах виглядають неприродньо.

В даному прикладі гори в контровому світлі природньо виглядали б чорними – як силует. Проте метод дав дещо відмінний результат, і колір і світло на горах виглядають неприродньо. Також, тут потрібно додатково працювати з luminosity mask для переднього плану.

Звичайно, що всі ці методи мають плюси і мінуси. Це приводить нас до думки про те, що користуватися варто вміти різними, і обирати найбільш придатний для конкретної ситуації.

© Sasha Bystrikov 2014

PS Якщо кортить спробувати обробити фотографії за допомогою описаного вище метода, а своїх поки що немає, можете почати з файлів нижче (кожна – посилання на більший розмір). Хоча я наполегливо заохочую Вас практикуватися на власному матеріалові! 🙂

IMG_2971_  IMG_2972_  

PPS Наступного разу поговоримо про таких шкідників у фотографії, як зайці, та як з ними можна боротися 🙂

Advertisements

5 comments

  1. доповню:
    1) штатив абсолютно не обов’язковий. включаємо серійну зйомку, брекетинг і щолкаєм. Далі в фотошопі просто робимо auto align layers для необхідних кадрів. 99% що нічим не буде відрізнятись від штативу.
    2) ДУЖЕ важливе правило при зйомці проти сонця. на кадрі який призначений для ПП затуліть пальцем чи рукою чи іншим предметом сонце. Це знаачно збільшить контраст і забере зайві бліки-зайці. потім ітак ви використаєте лише низ і пальця не буде видно.

    а градієнтник перестав юзати взагалі через купу проблем з ним…

      1. зайці, то спеціальний художній ефект, як тут на переекспонованому кадрі. їх треба заманювати, а не боротися з ними 😉

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s