Ти признайся мені.. заквітчана Чорногора

IMG_3006

Великий фото-звіт про цьогорічну подорож на Чорногору за фотографіями рододендронів. Окремі враження від поїздки і дуже багато фото.

Отже, цього року вирішив поїхати подивитися, що воно таке, Чорногора в рододендронах. Знаючи мою вдачу на шафрани, готувався я до того ж самого. Проте з часом ми вгадали – потрапили на початок піка цвітіння.

IMG_2761

Їхало нас двоє, автом, до Заросляка. Дорогою робили кілька зупинок – спочатку знімали маки, яких цього року було неймовірно багато; а потім пробили колесо на ямі. Поміняли на запаску, а потім на шиномонтажі по дорозі поремонтували. Мужик хвацько запхав шнура в отвір на якійсь викрутці з клеєм і сказав, що супернадійно. Забігаючи наперед, проїздило півтора місяці. На шиномонтажі сказали, що по-перше, то не яма, а скорше наїхав на биту пляшку. А по-друге, шнуром краще не ремонтувати, бо то ненадовго. Поставили моцну латку, поки їде далі.

IMG_2768

Завдяки цим затримкам приїхали ми під початок зливи і на парковці ще хвилин 20-30 поспостерігали за навколишньою метушнею з машини. Далі трохи стихло і почали підйом. Певною мірою пощастило, бо дорогою траплялися туристи з цікавим поєднанням вчорашньої сонячної обпаленості, але мокрі вщент.
IMG_2793

Перші рододендрони почали з’являтися ще на виході з лісу. Хоч і було їх не багато, на всяк випадок відзнявся – для протоколу 🙂 Хтозна, що буде далі і яка погода.

А далі було Несамовите з купою туристів, і багато сон-трави. Загалом, до вечора кілька разів погода мінялася з сонечка на дощ; десь вдалині бив грім. Але на час зйомки, коли ми прийшли на плановане місце, з красою ставало все краще.

IMG_2853

 

IMG_2861

На хребті якийсь час ми йшли “в молоці”, аж раптом буквально за хвилину туман зійшов і вдалині показалася веселка.

IMG_2873

Ми все покидали і бігали в пошуках ракурсів – погода була доволі ефектною, навколо багато сон-трави.

IMG_2882

Втамувавши спрагу за фото, почали придивлятися, куди перейти для вечірніх фотографій. Сонце давало нам ще хвилин 20-30 запасу, але, хоч Чорногора й квітла, в полі зору було лише декілька перспективних плям червоних квітів.

IMG_2892

Тим часом туман ефектно виповзав з долини і перевалював за хребет.

IMG_2912

Врешті ми вирішили спуститися метрів за 100-150 в сторону Кізлів на зйомку, аж тут…

IMG_2918

Видимість зникла так само швидко, як і з’явилася. Ба навіть швидше – туман накрив нас за лічені секунди. Йти на попередньо придивлену локацію не було жодного змісту – щільний туман не давав жодних шансів на добрі фото, а от пригоди з пошуком місця для ночівлі обіцяв ще ті. Кілька хвилин повагавшись, ми вирішили йти до гори Ребра.

IMG_2926

Там і сталося диво – туман таки вирішив дати нам можливість познімати, та й схил був весь вкритий рододендронами, просто за відрогом їх не було видно. Далі було хвилин 20-30 трохи шаленої зйомки, бо з одного боку був прекрасний захід сонця, з іншого – підсвічені червоним хмари, а навколо – море рододендронів і скель, одні краще інших.

IMG_2933

IMG_2935

IMG_2948

IMG_2956

З локацією ми не прогадали – сонце сідало акурат між Говерлою та Петросом. Єдине, чого трохи не вистачало, це хмарності, але з цим можна було миритися.

IMG_2978

На цьому місці я сидів хвилин п’ять, а може й десять, аж поки сонце не поповзло за обрій. Було відчуття, що от саме за цим кадром я і їхав, і хотілося відзняти його якнайкраще. Тому він мав найбільше дублів. Найкращий – в заголовку поста. Ці десять хвилин не тільки знімав, а ще й просто сидів і спостерігав, що не так часто буває на зйомці. Просто тут було відчуття, що місце саме те і кадр вже не втече. Оцей медитативний спокій – один з найяскравіших спогадів поїздки. Він і на фото добре відбився, здається.

IMG_3024

IMG_3041

Потім я побіг дознімати околиці в інший бік, але там урвище не давало вигідних планів. Хоча якраз з цього боку, як бачите, хмарність була ще та!

IMG_3047Ось цей фронт на обрії якось доволі швидко рухався в наш бік, але ми обидва не могли відірватися від зйомки. Наплечники покидали метрів за сто.

IMG_3055

Ось так сон-трава прощалася з днем, а ми – зі зйомкою. Далі вирішили спускатися до сну в кулуарчик під Шпиці-Ребра. Спуск був не надскладним, але роса на землі була дуже вимоглива до взуття – можна було добряче проїхатися. Та й камінці не давали заснути.

IMG_3062

Ось так ми й заночували. Згори з-під сніжника витікав потічок, а загалом місце було нереально тихе й затишне. Ні тобі вітру, ні звуків. Тихо, я б сказав, до неможливості. Поки ходили за водою, бачили багато “ліпьошок”, явно від травоядних. Стан минулорічних. Два ймовірних варіанти – корови або Господар. Якщо корови, то неясно було, звідки ж їх туди принесло. Але на корист теорії говорила кількість.. ммм. продуктів. Якщо ведмедик, то неясно було, як його тут не бачили (а якби бачили, то чутки точно розходяться швидко). Врешті, ми поснули, переконавши себе, що то таки корови (потім знаючі люди підказали, що там дійсно паслися корови з Бистреця колись). Спонсором сну виступав туман, який не давав можливості провести нічну зйомку зірок 🙂

IMG_3109

Світанок ми ледь не проспали. Вкладалися ми доволі пізно – це ж бо були ледь не найкоротші ночі. Намет темний, то в ньому видавалося, що хвилин десять на сон в нас є ще мінімум, після мого планованого будильника. Хвилин за десять я таки використав свій секретний прийом по видобуванні свого тіла з теплого затишного спальника, потім запхав ноги в мокрі від вчора мешти, і виліз з намету. Виявилося, що вже пора. Ні, ПОРА!! Костю, напарника, бігом теж підняв і ми позбирали речі і полізли по скелях догори.

IMG_3132

Треба сказати, підйом дуже добре розігнав кров. І взагалі, був дуже цікавий – по скелях лізли на всіх чотирьох місцями. Але таки ті десять хвилин нам би в нагоді стали. Тим не менш, відзнялися теж непогано.

IMG_3145

IMG_3158

IMG_3218

IMG_3235

IMG_3243

Костя роздумує, чому ж він не сокіл 🙂

IMG_3250

IMG_3254

IMG_3269

IMG_3276

IMG_3283

IMG_3287

Врешті ми вилізли на хребет, а сонечко – на небосхил. Далі ми ще трохи познімали, і влаштувалися пити чай, час від часу знов бігаючи зняти “а ще звідси”.

IMG_3314

IMG_3307

 

IMG_3319

Доки ми чаювали, до нас підходив дядько-турист, який соло ходить. Дивувався, чи то ми рано вийшли, чи як, що ми в такій годині вже на хребті чаюєм. Виявився туристом зі Львова, який полюбляє ходити сам. На всяк випадок домовились, що заберем його, якщо не знайде транспорту до вечора із Заросляка.

IMG_3350

IMG_3353

Ось такі зірочки малює мій фішай. Незле, нє?

IMG_3381

І, головне, стабільно малює 🙂 Що на рододендронах, що на крокусах. Крокуси-шафрани взагалі стали сюрпризом о цій порі, але свіжих було мало. Не моє щастя на них 🙂

IMG_3389

Напередодні на скелях отам сиділи двоє і милувалися тими ж краєвидами, що ми знімали, перед тим як накрив туман. Цікаво, де вони ночували.

IMG_3396

Місцями ще були гарні перспективні пейзажі. Був би я тут ще день, я б точно на вечір лишився ось тут.

IMG_3403Але нам був час їхати, тому ми сунули до Говерли. Зі спортивного інтересу вирішили на неї піднятися (Костя на диво взагалі ще на ній не був, наскільки пам’ятаю, хоча турист він значно “ліпшіший” 🙂 ,ніж я). Я себе мотивував шансом спіймати зв’зок з верхівки, та й можливістю перевірити свою форму. Зв’язок підкачав, форма, здавалося, ні, але спуск нам дався якось дивовижно важко. Втрапили на нього в сам розпал дня і вже трохи втомлені, тому в якийсь момент я навіть шкодував, що Говерлу не траверснули. Основною складністю для мене на спуску була боротьба з наплечником, про це – нижче.

Підсумком, з поїздки я був дуже задоволений. З шафранами в мене завжди якісь нестиковки, а ось рододендрони нам трапилися якраз в той час, в тому місці і з тою погодою. Наступного року хотілося би ще!

 

PS Тепер короткий відступ по снарязі, для тих, хто дочитав до цього місця, і, відповідно, молодець 🙂

Наплечник rei flash 45, був зі мною другий серйозний похід. Враження двоякі. Перший похід залишив враження дуже позитивні. А от цього разу плечі мені натиснув чомусь добряче. Фурнітура неідеальна, але як на легкий ок. Але по вазі, таке враження, що все-таки це не для фотографа, який таскає зі собою +5кг фототехніки. Або я злегковажив десь, не закріпивши надійно поясний ремінь. Якщо спочатку трохи тиснуло плечі, потім неприємно тиснуло, то на спуску з Говерли це стало нестерпним і частину шляху я ніс його на одному плечі з рукою під лямку. Думаю, я просто його перевантажив. Наступного разу буду ставитися до нього пильніше і відпишуся ще.

Куртка на мембрані eVent виробництва Westcomb. Не натішуся – в спеку біля 30 градусів я в ній (темній!) йшов абсолютно комфортно, парила не більше, ніж футболка. В дощ надійно тримала вологу зовні. Дуже рекомендую.

Наразі все, до нових зустрічей на стежках рідних Карпат 🙂

4 comments

  1. фотографії чудесні, як завжди 🙂
    особливо при-західні/східні, є до них якась слабкість)

  2. Доки ми чаювали, до нас підходив дядько-турист, який соло ходить. Дивувався, чи то ми рано вийшли, чи як, що ми в такій годині вже на хребті чаюєм. Виявився туристом зі Львова, який полюбляє ходити сам. На всяк випадок домовились, що заберем його, якщо не знайде транспорту до вечора із Заросляка.

    То був я. Вітаю. Фото дуже гарні. Тепер шкодую, що не дочекався вас. Було б цікаво познайомитись ближче

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s