Ходить сон коло вікон..

Останніми тижнями випадає не дуже багато часу, щоб щось написати, та й взагалі якось за клавіатуру доводиться кожного разу сідати із зусиллям. То ж вибачте за паузу, я обіцяю повертатися! 🙂 Тим часом я встиг ближче познайомитися з макро, а також відкрив для себе новий щорічний “checkpoint” – сон великий. Не той сон, який сплять (хоча і від нього не відмовився би!), але той, який квітне лісовими галявинками. Його виявилося цілком досить, щоб невідзняті мої цьогорічні карпатські крокуси-шафрани не так ятрили душу. Сьогоднішня фотографія – своєрідний аванс; довша фотоісторія – попереду..

Рік що минув

Коники біля Сивулі – один з яскравих спогадів 2016го.

Вже майже 2017й, то ж можна видихнути і порефлексувати, позгадувати той рік, що минув. А він хоч і не мав так багато подорожей, як планувалося, але загалом по враженнях і насиченості моментів є що згадати. Спочатку думав зробити підбірку фото, які мені самому запам’яталися і є улюбленими, але врешті зупинився на підбірці не тільки фото як фото, але і фото як каталізаторів спогадів та емоцій. Тому серед цього десятка фото є декілька, які ще навіть не викладав раніше.

Народження сонця зі скелі на Вухатому камені.

Ще світанок з Вухатого

І ще світанок з Вухатого – одне з улюблених карпатських місць. Скелі, тумани і відчуття простору – в таких місцях хочеться відростити крила і летіти

Зима поруч з Кукулом – спокійне і затишне місце, майже вечір.

Кукул – цей похід був першим і чи не найбільш видовищним

Кукул

Шафрани на Костичах. Хто зі мною давно знайомий, той знає, що з шафранами у мене особливі відносини)

Ночівля біля Сивулі. Посиденьки з Філінами (нарешті 🙂 ), вечеря з свіжозібраних грибів, передзвін дзвіночків коників, музика, відеоблоги, купа спогадів!

Урвище Пекло. Дві пари зелених очей, які на мене дивилися там з лісу – теж незабутнє враження 🙂

З прийдешнім вас!

© Sasha Bystrikov

Про панорами

Панорамний вид з гори Кукул

Панорама – не найулюбленіший мій вид пейзажу, хоча, здавалось би – тішся: ширше вже нікуди, можеш помістити більше деталей в кадр, і кількість мегапікселів на виході зашкалює 🙂 Але якось не прижилося. Недарма кажуть, що художник додає в кадр об’єкти, а фотограф – навпаки, викидає.

Чим довше фотографую, тим більше ціную якісні кадри, зроблені на ширококутник. З телеоб’єктивами – набагато простіше. Там ти береш гарний об’єкт або стан природи і виокремлюєш його з навколишнього світу. Гарне дерево? Цікава гра світла на сусідньому пагорбі? Скеля з туману? Дуже просто вихопити це і не розпорошувати увагу глядача на зайві деталі.

З ширококутниками – складніше. Береш широко, і в кадр поруч з ефектним відчуттям простору починають влазити непотрібні деталі – дерева, каменюки, сліди, зайвий порожній простір врешті решт. Тому з ними кадрувати доводиться набагато пильніше.

Ну а панорами – то для мене наразі скорше забавка. Іноді, буває, знімаю в своє задоволення. Але переважно одиночні кадри потім вдома залишаються, як кажуть американці, “кіперами”, а панорами навіть не завжди заслуговують на склейку.

© Sasha Bystrikov

Про Марка Адамуса і кришечки для об’єктива

Що, здавалось би, спільного в авторитетного сучасного пейзажиста, який надихнув ціле покоління фотографів, і кришечки для об’єктива? І чи може кришечка навчити чогось не гірше за хорошого фотомайстра?..

Шафрани на Костричах – 2016

Фотооповідка про те, як ми на шафрани фотополювали на Костричах. Поки тема ще свіжа й актуальна – весна як не як. Тексту мало, фото трохи є, але шафрани – десь з середини. Догортайте! 🙂

Манявський водоспад і околиці (осінь 2015)

Манявський водоспад – один з найвищих в Карпатах. Не найзручніший по добиранню, та й продовження у вигляді цікавих гірських хребтів поруч там наче немає, тому завжди був у бажаному до відвідин списку, але руки, чи, точніше, ноги, не доходили.

Пакуєм наплечника

Оскільки блог мав зачіпати й дотичні до фото аспекти… цього разу пост для тих, хто любить віртуально “покопатися в чужому наплечнику” 🙂  Збір на 2+ дні на пізню зиму-середню весну, коли ще є сніг. Для тих, хто дивиться прискіпливо – не все там 100% відповідає дійсності, буде там печиво замість ковбаси і горошок замість консерви 🙂 Та й спорядження час від часу поновлюється. Але загалом, відповідає дійсності.

ACR9 / Lightroom 6 – HDR, Панорами та інші смаколики для пейзажиста

В одному з записів раніше я розповідав, як я комбіную файли з різною експозицією, щоб “влізти” в діапазон, коли в кадрі великий перепад яскравості. На днях розробники Adobe запропонували ще один варіант, одразу в Photoshop (Camera RAW) та Lightroom, для тих, хто знімає в RAW-форматі. І хоча досвіду використання цього способу в мене не так багато, перші враження доволі позитивні. Тому вирішив в двох словах розповісти, що ж такого нового з’явилося, що могло б бути корисним для пейзажного фотографа.

По-перше, це новий спосіб отримання HDR. В Camera RAW це виглядає доволі просто – відкриваємо декілька кадрів з різними експозиціями:

Куди покласти… фотоапарат?

– Гено, тобі дуже важко нести речі?
– Ну як тобі сказати, Чебурашко… дуже важко.
– Слухай, Гено, давай я речі понесу, а ти візьми мене?
– Це ти здорово придумав!
© Чебурашка та Крокодил Гена

 

 

Ось такі вже пейзажисти люди, вічно думають, куди ж щось покласти. Чи то горизонт, чи то фотоапарат 🙂

Зйомка гірських пейзажів практично гарантовано тісно переплітається з походами. Так чи інакше, а дістатися точки зйомки буває непросто, хоч і цікаво. Заради години зйомки на світанку або ж під час заходу сонця доводиться йти день з наплечником, повним не лише фотоапаратури, але і всякого туристичного барахла і їжі. І, зазвичай, поруч немає Чебурашки, який би допоміг 🙂 Зрозуміло, що за весь цей час доводиться бачити різні краєвиди, місцями й доволі гарні. Нерідко хочеться щось сфотографувати, бодай на пам’ять. Але нести камеру на шиї цілий день доволі некомфортно, це погано впливає на темп та загальне самочуття. А нести її в наплечнику і кожного разу зупинятись і витягати – не дуже зручно. Навіть якщо в групі багато фотографів, все-рівно часто інші йдуть далі, а ти бавишся з зняв-дістав-сфотографував-сховав-надів. Сьогодні у фокусі – питання, як нести фотоапарат у поході: коротко розповім про різні варіанти, які я коли-небудь пробував, і той, який здається мені ідеальним на сьогодні.

Осінні Вухатий камінь та Смотрич

Думка поїхати на Смотрич і Вухатий камінь пофотографувати жила в моїй голові давно. Але місця трохи далекі, добиратися не є зручно, і все відкладалося. Цього разу нарешті вирішили надолужити, і ми з напарником весело прямували в село Дземброня, звідки й починався маршрут.