Не знаю, чи не запізно ще писати якісь підсумки року, але хочеться для себе згадати позитивні моменти, а заодно і вийти трохи з режиму “хом’яка” і показати щось новеньке. Заманюю вас фотографією з однієї з моїх “рожевих мрій” – льодовикової лагуни Jökulsárlón. А далі – ще трохи фото,
Вирішив заспойлити собі трішки розповідь про наші подорожування Ісландією. Бо часу, знаєте, мало, і ніяк не складеться пазл фото і тексту – враження, в основному, вже записані, а от ілюстрацій надто багато, і шкода щось цікаве пропустити. А сядеш відбирати – і забуваєшся, починаєш гортати фото знов, згадуючи ісландську природу, погоду і живність.
Kerlingarfjöll, Ісландія
Ті, хто підписані на Adobe Creative Cloud Photography plan (а по-простому, користуються ліцензійною підпискою на Photoshop, Lightroom i Bridge), мабуть, вже помітили, що програми нещодавно оновили.
Цього разу зміни є і революційні, і еволюційні, і загалом змін і покращень багато. Але є дві, на яких хочеться зупинитися більше.
Не пройшло і півроку.. (хоча було близько) і нарешті вирішив я викласти давній борг – повний комплект фотографій сон-трави. І не тільки сон-трави. Бо, знаєте, як це буває, нового назбиралося, хочеться поділитися, але ж обіцяв сон-траву. А до сон-трави руки не дійшли. Маринуються фотографії, настоюються. От нарешті не витримав, відкрив чарівну скриню папку з фотографіями, та й викладаю.
Останніми тижнями випадає не дуже багато часу, щоб щось написати, та й взагалі якось за клавіатуру доводиться кожного разу сідати із зусиллям. То ж вибачте за паузу, я обіцяю повертатися! 🙂 Тим часом я встиг ближче познайомитися з макро, а також відкрив для себе новий щорічний “checkpoint” – сон великий. Не той сон, який сплять (хоча і від нього не відмовився би!), але той, який квітне лісовими галявинками. Його виявилося цілком досить, щоб невідзняті мої цьогорічні карпатські крокуси-шафрани не так ятрили душу. Сьогоднішня фотографія – своєрідний аванс; довша фотоісторія – попереду..
Коники біля Сивулі – один з яскравих спогадів 2016го.
Вже майже 2017й, то ж можна видихнути і порефлексувати, позгадувати той рік, що минув. А він хоч і не мав так багато подорожей, як планувалося, але загалом по враженнях і насиченості моментів є що згадати. Спочатку думав зробити підбірку фото, які мені самому запам’яталися і є улюбленими, але врешті зупинився на підбірці не тільки фото як фото, але і фото як каталізаторів спогадів та емоцій. Тому серед цього десятка фото є декілька, які ще навіть не викладав раніше.
Народження сонця зі скелі на Вухатому камені.
Ще світанок з Вухатого
І ще світанок з Вухатого – одне з улюблених карпатських місць. Скелі, тумани і відчуття простору – в таких місцях хочеться відростити крила і летіти
Зима поруч з Кукулом – спокійне і затишне місце, майже вечір.
Кукул – цей похід був першим і чи не найбільш видовищним
Кукул
Шафрани на Костичах. Хто зі мною давно знайомий, той знає, що з шафранами у мене особливі відносини)
Ночівля біля Сивулі. Посиденьки з Філінами (нарешті 🙂 ), вечеря з свіжозібраних грибів, передзвін дзвіночків коників, музика, відеоблоги, купа спогадів!
Урвище Пекло. Дві пари зелених очей, які на мене дивилися там з лісу – теж незабутнє враження 🙂
З прийдешнім вас!
© Sasha Bystrikov
Панорамний вид з гори Кукул
Панорама – не найулюбленіший мій вид пейзажу, хоча, здавалось би – тішся: ширше вже нікуди, можеш помістити більше деталей в кадр, і кількість мегапікселів на виході зашкалює 🙂 Але якось не прижилося. Недарма кажуть, що художник додає в кадр об’єкти, а фотограф – навпаки, викидає.
Чим довше фотографую, тим більше ціную якісні кадри, зроблені на ширококутник. З телеоб’єктивами – набагато простіше. Там ти береш гарний об’єкт або стан природи і виокремлюєш його з навколишнього світу. Гарне дерево? Цікава гра світла на сусідньому пагорбі? Скеля з туману? Дуже просто вихопити це і не розпорошувати увагу глядача на зайві деталі.
З ширококутниками – складніше. Береш широко, і в кадр поруч з ефектним відчуттям простору починають влазити непотрібні деталі – дерева, каменюки, сліди, зайвий порожній простір врешті решт. Тому з ними кадрувати доводиться набагато пильніше.
Ну а панорами – то для мене наразі скорше забавка. Іноді, буває, знімаю в своє задоволення. Але переважно одиночні кадри потім вдома залишаються, як кажуть американці, “кіперами”, а панорами навіть не завжди заслуговують на склейку.
© Sasha Bystrikov
Що, здавалось би, спільного в авторитетного сучасного пейзажиста, який надихнув ціле покоління фотографів, і кришечки для об’єктива? І чи може кришечка навчити чогось не гірше за хорошого фотомайстра?..
Фотооповідка про те, як ми на шафрани фотополювали на Костричах. Поки тема ще свіжа й актуальна – весна як не як. Тексту мало, фото трохи є, але шафрани – десь з середини. Догортайте! 🙂
Манявський водоспад – один з найвищих в Карпатах. Не найзручніший по добиранню, та й продовження у вигляді цікавих гірських хребтів поруч там наче немає, тому завжди був у бажаному до відвідин списку, але руки, чи, точніше, ноги, не доходили.
Читати далі
